| |
Загальний відмінок не має спеціальних відмінкових закінчень. Зв'язок іменника у загальному відмінку з іншими словами виражається прийменниками і місцем у реченні. Так, іменник, що стоїть перед присудком, є підметом, а після присудка — прямим додатком:
The teacher asks the pupil. Учитель запитує учня.
The pupil asks the teacher. Учень запитує вчителя.
Різні зв'язки іменника, що відповідають непрямим відмінкам в українській мові, визначаються за допомогою прийменників:
The boy gave the book to his brother. Хлопець дав книжку своєму братові (давальний відмінок).
The streets of the city were wide. Вулиці міста були широкі. (родовий відмінок)
Не wrote with a pencil. Він писав олівцем (орудний відмінок).
Присвійний відмінок
Присвійний відмінок іменників в однині утворюється додаванням закінчення -'s (тобто апострофа і букви s), яке вимовляється за тими самими правилами, що й закінчення множини іменників (див. § 1):
the student's book книжка студента
the boy's ball м'яч хлопчика
the horse's leg нога коня
Присвійний відмінок іменників у множині утворюється додаванням апострофа після закінчення -s':
the students' books книжки студентів
the girls’ balls м'ячі дівчаток
Якщо іменник у множині закінчується не на «s, то його присвійний відмінок утворюється так само, як в однині, тобто додаванням -'s:
the children's toys дитячі іграшки
the men's deeds вчинки чоловіків
Присвійний відмінок виражає належність предмета якійсь особі. Інколи форму присвійного відмінка можуть набувати іменники, що означають:
|
|
